ДОДАТИ ВІРШ
АБО
  Патріотичні    Країна сірих очей

Країна сірих очей

Любив я країну за сині волошки,
За ліс і ставки, за ранкові стежки.
А нині тут страшно. У ріднім краю
Я злі, сірі очі тепер упізнаю.

Ми рай тут плекали, ми вірили щиро,
Та нас розвели, позбавивши миру.
За спинами тихо все вирішили,
І віру, і гідність у тінь опустили.

Злили нас просто — без імен, без дат,
Скрутили життя у тугий канат.
За спинами справи свої провернули,
І разом із правдою нас штовхнули.

Злили нас, брате, у морок і бруд,
Кинули в безодню зручних для них пут.
І нас таких море — і далі кидають,
Системи холодні в спину штовхають.

Влада зреклася — навколо стіна,
Куди не руш — всюди тривога й війна.
Нема де сховатись від цього кола,
Та воля жива — і в тілі, і в слові.

Тримаймось, козаки, в тилу і в бою,
Ми силу ще маєм у спільнім строю.
На нас і пірати, і внутрішні зради,
І ті, що торгують землею й порадою.

Століттями лізли на наші поля —
Чужі й свої, під різні знамена.
Та кожен, хто думав, що нас уже зламав,
Зникав, мов тінь, коли день наставав.

Вони ще не знають, що буде тоді,
Як станемо разом у спільній біді.
Допоки тече дніпровська вода —
Ми вірим: минеться лихая пора.

Надія жива. Вона дихає в нас.
І сонце над краєм зійде ще не раз.
Повстане правда — без крику і злості,
А кривда зітреться, мов роса на світлі.

І будемо знову у власній сторонці —
Вільні, як вітер, і сильні при сонці.

  Природа    Конюшини рушник вишиваний

Конюшини рушник вишиваний

Біла-біла конюшина
Килимочком простелилась
Там, де стежечка вузька
Змійкою усе звивалась
Та в долину поспішала
До маленького ставка.

А ще квіти конюшини
Є червоні. є і сині,
Візерунками лягли
На той рушничок чудовий,
Який виткала природа
Й вишивала залюбки.

2023 р.

  Новинки    Серце що мовчить

Серце що мовчить

Серце ,що мовчить
Між нами непросто відстань
У твоїх очах я просто друг.
Я кохаю а ти мовчиш
І серце болить від болю .
Я поруч але не твій
Для тебе це просто дружба.
Для мене це справжнє кохання
Я мовчу бо любов не заставиш .
Хоч всередині крики від болю
А поряд ті хто заважають щастю .
Вони ріжуть словами наче лезом .
А між нами стає все більша і більша відстань
Я не прошу , не тягну за руку, я не заставляю.
Просто знай я кохаю по справжньому
Навіть якщо для тебе мене не існує .
Кохання це непросто шлях
Це коли ти поряд але неразом .
Я не прошу багато , я хочу просто щоб ти знала
Ти найцінніший скарб який є у моєму житті .
Ти наче промінчик сонця , я кохаю а ти ні
І цього досить щоб серце все більше і більше
розривалось від болю …….
<br>Kostya I.

  Новинки    ОСТАННЯ РОЗМОВА

ОСТАННЯ РОЗМОВА

Не плач дружино наді мною
Щоб не було тяжкою і мені
Я завжди буду із тобою
Навіть в тій далекій стороні

Я зараз згадую той час
Коли звела нас вища сила
І об’єднала разом нас
На віки вічні, моя мила

Як на світанку наших літ
Коли сталось це єднання
Засяяв фарбами весь світ
І розцвіло між нас кохання

Я буду вдячний небесам
Допоки буду в світі жити
Що в цім житті дали і нам
У щасті й радості прожити

Єдине що нас не шкодує
То це кохана лише час
Але моє серденько цінує
Любов що гріє досі нас

Якби була така можливість
Життя заново прожити
То скажу на справедливість
Хочу з тобою це зробити

Так і написав я в заповіті
Поки в той світ не відійшов
Тобі залишу все на світі
А найдорожче всю любов!
<br>Ігор Лівак

  Новинки    СПОГАДИ

СПОГАДИ

Об берег б'ється та шумить морський прибій
Стою на березі у мене інша доля
Гоню думки я геть від себе – сум і біль
Тому, що я стою без тебе біля моря

Якби ти знав, як було важко на душі
Коли ти погляд свій від мене не відводив
Минула юність наша сповнена надій
Твій погляд спокій мій бентежив та тривожив

На морі тихі, срібні хвилі шелестять
І золотавий місяць світить в небі повний
Лиш залишились тільки спогади в думках
Твій погляд добрий, ніжний – неповторний

З тобою долю поєднати не змогла
Картаю я себе за те чого не сталось
Наше кохання я сама не зберегла
Не зупинила, не призналась як бажалось

Жаль швидкоплинно пробіжать мої роки,
Щоб бути нам разом з тобою – не судилось
Лиш пам'ятати буду я тебе завжди
І як любов моя мов дзеркало розбилось

14.01.2026 р.<br>Лариса

  Новинки    Унебутя

Унебутя

Колись ми станемо дорослі,
Колись ми станемо мудріш Колись ми скажемо собі що стало з нами…
Та чи проживемо довго
чи станеш кращим видатним,
Чи будеш ти дорослой мудрой чи станеш кращой на віки…
чи будеш ти з гріхом на серці
Чи станеш янголом малим
Чи буде краще нам у колі людей які принижують тебе
Чи йдеш ти з повагою до всіх,
Чи станеш тим кого бажаєш бачить ти….<br>Котенко анастасія петрівна

  Новинки    Я – Козеріг

Я – Козеріг

Про себе пару слів хочу сказати,
Я – Козеріг і це діагноз мій,
Зі мною важко жити й працювати,
І на дорозі в мене ти не стій!
Люблю в житті стабільність і порядок,
Емоціям я волі не даю,
Я вірний своїм принципам нащадок,
Я впертий і це щиро визнаю.
Я – трудоголік і відповідальний,
Йду до мети і не боюся перешкод,
Цілеспрямований, такий раціональний,
Я не люблю хаосу і пригод.
Здаюся я серйозним аж занадто,
Але всередині душа ранима є,
Для мене у житті велике свято
Сім’я моя, для мене це святе.
Я – Козеріг і зразу зрозуміло,
Робота – це для мене, як бальзам,
А як кохаю, то на повну силу,
І своїх рідних я образити не дам.
Люблю в житті стабільність і порядок,
Емоціям я волі не даю,
Я вірний своїм принципам нащадок,
Я впертий і це щиро визнаю.

Віктор Мартинов
<br>Віктор Мартинов

  Новинки    Приречена

Приречена

Я зникаю , розчиняюсь,тону.
У глибинах цієї безодні.
Я повільно іду до дну –
Мої руки і тіло холодні.

Ось настала блаженна спокута –
Я отримаю по заслугах .
Всі кайдани мої і пути –
То є відчай , туга і смуток.

Забери мою душу до себе,
Туди де мій справжній дім.
Я не прагну ні пекла ,ні неба.
Лиш спокій і прихисток твій.

Я закрию очі і зникну.
Ніби мене й не було ніколи.
Я давно вже до цього звикла —
Моє серце давно охололо.

Просто… Забери мене якнайдалі,
Я не в силах це більше терпіти .
Нема більше ні смутку ні жалю —
Лиш зів'ялі у грудях квіти .

Нема ні надії ні віри,
Нема вже напевне й мене.
Нема ні межі, ані міри ,
Немає нічого,але…

Нема також страждань і болю,
Лиш лякаюча порожнеча.
Якщо це і є та воля ,
То я остаточно приречена<br>Анастасія

  Новинки    Лист

Лист

15.01.2026. 1512-й день війни

Ну що, рідня!?
Що сниться вам ночами?
Які думки про цю страшну війну?
Хоча вона вас зовсім не стосується,
Отримаєте наслідки, тоді уже здивуєтесь.
О, ні – це "СВО", "освобождать пришли ви…",
Хоча про це ніхто вас зовсім не просив,
Насправді убивать прийшли ви,
І справжнє горе в сім'ї принесли.
О, сестро мила, ти мамою назвалась,
Коли не стало рідної у нас,
Але так сталось, війна нас роз'єднала,
Я "співчуття" такого від тебе не чекала…
Я вам пишу, а за вікном "тривога",
Дирчать у небі дрони і чую свист ракет,
При вибухах страшних земля кричить від болю,
І як вас не згадать?
Як можна зрозуміть…?
Живіть собі,
Є світло в вас, вода й тепло у хаті,
Ви маєте все це в морозні люті дні,
А ми – переживем,
Живі, ми Є і завтра також будем,
Хай соромно вам буде, що горе принесли.
Подумайте про це і пам'ять освіжіть,
Моліться і просіть хай мама вас пробачить,
І Боженька хай зглянеться
Та вірний шлях покаже.<br>Галина Корольова

  Новинки    Серпневий сюрреалізм

Серпневий сюрреалізм

А у серпня долоні розпечені до помаранчу,
в них повітря густе розколишує хвилями небо
і розплавлені зорі, краплинами впавши у воду,
довго, довго розсвічують темне безвітряне плесо.

А метелики ночі сідають на них, як на квіти,
пропливають, минаючи хмари, із місяцем в парі.
Лиш здивований лебідь ніяк зрозуміти не може,
де зірки наяву, а де тільки дзеркальна подоба.

Він пливе і збирає ті зорі одна за одною,
поглядаючи в небо, чи довго йому залишилось?
І як зникне остання, заплещуться звільнені крила,
білим птахом піднімется вгору незайманий ранок.<br>В'ячеслав Семенко

[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]
[contact-form-7 id="87" title="Formularz 1"]