Заграє музика без тебе
І сльози раптом упадуть.
Щось особисте і окреме
Всі у тобі віднайдуть.

Сьогодні, мила, день буде прекрасний
І очі-зорі в небі спалахнуть.
То я дививсь такий нещасний,
Що нині горя не збагнуть.
16.01.2026<br>Альона Макарова

Я не хочу вперед йти,
Рости, навчатись — ні, навпаки,
В минуле хочу повернутись
І знову — з чистого листа.
Тебе я хочу покохати,
Бо ти — любов мого життя.
Любов? А що таке любов —
Можливо, шлях, чи, може, віра: «без неї точно я — не я».
І це болюче відчуття.
«З початку» — так із болем, плачем, але удвох — і не даремно,
лиш дотик твій й тремтіння «темно».<br>Барченко Вадим Сергійович

Як болить!,
Коли, не ти, а хтось у світі вирішує твоє життя!
Як болить!,
Коли ти не знаєш, як, та коли – завершиться війна!
Як болить!,
Коли горе в домі твоїм, а ти не вирішуєш майбутній хід.
Коли розв'язка війни проходить через тебе з повна – та ти і не знаєш, її кінця

Не знання.<br>Андрій Долгополий

‎… н нп
‎нє б на льоту зчиник
‎Невпинність заявилась нестримний
‎вдих,
‎Завмер розум. Ащось тіло
‎В голові беззірна тиша
‎Чуття тримає присутності немає
‎Вмить. Схопило. Подих 
‎Четверта секунда, всесвіт іде
‎Заливається простір поступово полонить
‎Час зупинився,
‎Вихрить піднесення на торі навколо голови
‎Лінійний.. чарівний.. образ..
‎Обличчя дістало нав'язалася тяга
‎Захопила на очі обставинами
‎Втіленні цілі у планах відкріплять
‎Без ерекції поглинаю крізь зуби повітря
‎Обличчя.. хвилясте волосся.. губи..
‎Освітився тулуб руки обкутали голову
‎Волосся стислось від потягу
‎Стриманий в прояві замилований захват
‎Гальмую вільність бажання
‎ПРЕКРАСНО!
‎Коли вихід за межі, та в межах
‎Вще е. р. ть.
‎Фігурні, контури, , постать, статура
‎Обличчя беззаперечний центр усього
‎Незворотність від іскри сьогодні
‎Недосяжна.. Неймовірнокрасива..
‎Та, що зачаровує піднесення.
‎Пальців зв'язок абсолютно не відведе секелянням
‎в 4 вражає мить, яка,
‎Квіткова жаринка, певна
‎«привабливакраса»
‎
‎
‎23.12.25<br>Кость Гірчиця

Приснилися карії очі,
Приснились медові вуста.
Навшпиньках прийшла серед ночі
Дівчини незнана краса.

Сорочка на ній вишиванка,
Вінок із квіток до лиця.
У серці лишилась вкраїнка,
У серці хлопчини бійця.

Безстрашно пішов захищати
Красунь від катів-ворогів.
Дівчина чекає і мати
Відважних таких козаків.

Хай сняться дівочі їм очі,
Хай збудуться їхні ці сни…
І пройдуть крізь терна і корчі
Хоробрі і вірні сини.
<br>Галина Бурлака

Не император Гай Валерий,не император был и Рим,пошли бы где то нахрен без материй,пошли бы где то нахрен с остальным.<br>Андрій пастух

Под старою телегою рабочие лежат,и с первым их гэлэгою послал их нахрен на парад.<br>Андрій пастух

На що готова я, аби мене запам’ятали?
Бути собою, дивувати мріями, вчинками та думками.

Запам'ятаюсь поглядом, виразними зеленими очима,
Пряним ароматом волосся та квітковим запахом тіла.
Дотиком до руки, легкими кроками, гарними ніжками
Та постійним моїм бажанням всюди ходити пішки.

Запамʼятаюсь сміхом таким дзвінким,
Помадою, що смакує вишнею,
Голосом часом сумним, бо не встигаю дочитати книжку,
Словами, віршами, римами — занурю в світ своїх нотатків.
А ти памʼятай, що люблю я гліцинію, заходи сонця та літні світанки.

Запам’ятаюсь зеленим холодним чаєм,
Червоним сухим і водою з лимоном.
Запамʼятаюсь «Бумбоксом», також Скрябіним, моїм «пішли надвір» у дощову погоду.

Запамʼятаюсь зорями, яблуневим цвітом, бажанням побути на самоті.
Коли нових людей зустрічатимеш — усі не ті будуть, всі не<br>Софія

Знову кличе мене літо!
В свою казку красоти!
Нема радості де діти!
Завжди хочеться сюди!
Я сплету з квіток вінки!
Всі ромашки для Наташки!
Ніжні маки для душі!
Волошки заплелися в колоски!
Я вінки з квітів одіну!
І прийму літа дари!
Ароматом ліс дурманить
Знову липи розцвіли!
Я в раю ,а може в казці.
Віддалась літній ласці!
І прийняла всі дари!
Мене,літечко,люби!
Бо я в тебе закохалась .
Щиро я тобі призналась!<br>Наталія Лісова

Зима така твоєму серцю люба. Як заметіль танцює край вікна. Зима для мене – туга й згуба. Мені все мариться весна.

Лиш навесні збуваються надії.
І кличуть до кохання соловї.
Струмками вод дзюрчать дівочі мрії
І квітами стають слова твої.

Весни тепло крізь сни почую.
Я навіть крізь метілі бачу їх.
Ці нестрашні морози нехай лютують. Зміною голос твій,очі і твій сміх.

Наташа Лісова<br>Наталія Лісова