Птахи вже тут, затихло небо,
Сині́є проліском земля,
Гуляє вітер понад степом
І понад полем, де рілля.

Крадеться-бродить берегами,
У парі з хвилею біжить,
Розносить щебет між садами,
Танцює, крутиться, летить.

Кружляє вітер беззупину,
В весні грозу вже упіймав,
Сполохав зграю голуби́ну,
А потім небом доганяв.

Суху траву все гладить-чеше,
Густі, руді очерета́,
Злітає вгору, наче вперше,
А потім птахом десь сіда.

19.03.2026.
Г. Зубко

Трава суха і очерет сухий,
Немає паростків, ще рано,
Немає хвилі, лід крихкий,
Без щебету світанок.

Змінився берег, дуже порідів,
Рука людини
на́щось постаралась,
З алей він, лавок, ліхтарів,
І мало справжнього зосталось.

Все ж по землі приємніше іти,
Брести травою,
до кущів торкатись,
І поряд хвилі… Де таке знайти?
Куди тепер піти мені, податись?

Хоч березень
вже ластиться теплом,
Сережки вільхи
просяться в долоні —
Вода під льодом, під мостом,
Без хвиль, в неволі.

07.03.2026.
Г. Зубко

В долину берег поманив,
До верб та верболозу,
Повз кущ шипшини пропустив —
Колючу загорожу.

Зустріла стежка в болота́х,
З калюжами слизькими,
Шмигнув угору тихо птах
Із крилами рябими.

Ще річка спить,
Хоч лід крихкий —
Ніде а ні щілини,
Лиш очерет сухий, хрусткий
Вигля́дає з-за спини.

07.03.2026.
Ганна Зубко

Птахів у небі зграї, клини,
Весна підня́ла настрій всім,
З-під снігу зиркають долини,
Що іще де-не-де вцілів.

Розтане лід, плистимуть хвилі,
Зазеленіє, зацвіте
Весна край річки, у долині
І ароматами дихне.

Пройде дорогою у полі,
Повсюди вітром пролетить,
Шеле́снуть листям всі тополі,
Птахами гай загомонить.

03.03.2026.
Ганна Зубко

Акровірш

В еселкові барви,емоцій жмуток,
Е тюди у буднях, повітря ковток.
С кільки ж ми чекали на теплий танок,
Н а квіти і трави, і з них килимок.
А може, і щастя повернеться знов?
П рилине до кожного, як і було?
Р анковим тим птаством,що хлине у кров.
И ч, спів – як причастя життя, як покров.
Й ого бракувало, допоки зима.
Ш алено і ніжно щебече весна.
Л иш миру б… Чому досі миру нема?
А далі – війна? Ні, весна! Хай ясна!

Дочекалась весни, вже чекаю
Її першу грозу серед дня,
З нетерпінням між хмар загляда́ю,
Грім піймати хоча би здаля.

Вітер хмари жене синім небом
І грозою й не пахне мені,
Понад полем широким із криком
Пролетіли лише́ журавлі.

02.03.2026.
Ганна Зубко

Весна всміхнулась
сонцем теплим,
Та вітром лагідним пройшлась,
Із відчуттям приємним,терпким
У свої клопоти впряглась.

Усіх птахів до гнізд вертає,
Сніг розтопила майже скрізь,
Поволі річку визволяє,
Яку заждався верболіз.

Торкнуться хвилі верболозу
Як скресне крига, попливе,
Зимові за́лишки гіпнозу
Ріка до берега приб'є.

01.03.2026.
Ганна Зубко

Сніг тане, краплі стукотять
По підвіконню гучно,
Пташки́ порха́ють, шурхотять,
Щебечуть усі дружно.

Весна вже скоро, йде зима,
Та плакати не стану,
Розпустить котики верба,
В підсніжники загляну.

Легенько листячка торкнусь,
Бутонів ніжно-білих,
Уко́тре стежкою пройдусь
По на́бережних схилах.

Піймаю хвилю знов і знов,
Як довго річка спала!
У ній журба моя, любов
Тонула, виринала.

Обі́йме вітер, як ніхто,
Шеле́сне гілка, хрусне,
Пригріє сонце і пальто
Вмить на руці повисне.

22.02.2026.
Ганна Зубко

То тут, то там кричать сороки,
Весною тішаться, теплом,
Літає вітер одинокий
Між берегами і селом.

Тріпочуть в хвилях чайки білі,
Гніздо лелеки уже в'ють,
Реве далеко трактор в полі,
Городи ко́нями оруть.

Віз тарахтить, ледь тягнуть коні,
І вечір йде уже селом,
Не затихає трактор в полі,
Злегка́ повіює димком.

21.02.2026.
Ганна Зубко