А на свят-вечір
Кутя багата,
Бо разом з нею
Всіх страв дванадцять.
Ну, а Маланка
Та й на вечерю
Приготувала
Кутю вже щедру.

Пекла ковбаси,
Студень варила,
Сир запікала,
Сало коптила.
На щастя-долю
Василь засіє,
Чарочки повні
Йому налиє.

На Водохреще
Кутя голодна,
Бо у цей вечір
Піст дуже суворий.
Свят всім веселих,
Куті смачної,
В містах і селах
Миру й спокою.

2017 р.

Минув час, коли сльози лились
На зруйнований вщент цей світ.
Там, де ангел впав колись,
Залишився світлий слід.

Хтось не спав усю ніч темну,
Хтось уперше горе мав.
Бо у серці біль невпинний
Тихо істину відкривав.

І хто вдарив найсильніше
Ангела, просто у скроню,
Не відмиє крові більше,
Ані з думок, ані з долоні.

Бо коли вогонь палає
Й знову сходить чорна хмара,
Дехто світло зберігає,
Щоб не стати знов, примарою.

Бо не в крилах — сила неба,
І не у чуді — знак Божий .
Ангел жив у їхніх вчинках,
А правда там, де більше грошей.

Він лежав, неначе птах,
Крила в попелі — поранені.
Та в очах — ні краплі страху,
Хоч ті крила й зламані.

Він шептав без лицемірства:
«Не губіться, люди злі.
Жити краще без убивства —
Світ народжується в мрії».

Та один із тих, хто бив,
Стримать ярості не зміг —
Він зірвав життя у зливі,
Кров упала тихо в сніг.

Тихо в небо піднялась
Ангельська душа свята,
Та в очах людей зосталась
Іскра перша, золота.

Із тієї іскри світла
Прокидалася доброта:
Бо один лиш ангел серед
Нелюдів — вже не самота.

Впав із неба промінь світлий —
То не зірка, то сльоза.
Ангел в білих крилах чистих
Йшов, де чорна йде гроза.

Йшов крізь крик, крізь пил і втому,
Крізь байдужість, біль і страх —
Ніс любов у світ поламаний,
Де лиш холод, смерть в очах.

Де серця — мов сірий граніт,
Де сміються над добром, —
Він молився за весь світ,
Щоб зійшло ще сонце знов.

Його били у світлиці,
Обкидали чорним брудом,
Та іскринка світла в серці
Не згасала — пекла в грудях.

Бо і серед тих іродів
Є душа, що ще болить…
Ангел серед нелюдів —
Упав… та лиш на мить.

Таємнича ніч Різдва в Україну завітала,
Де Марія Пресвята свого сина сповивала.
Огортала ніжно так, цілувала і співала:
Люляй, серденько моє, я на тебе так чекала.
Ти дарунок мій з небес, благодать самого Бога.
Ти прийшов нести свій хрест.. нелегка буде дорога…
Ти спасіння для людей, тих, що вірують у Тебе.
Спи, маленький, засинай … Ти блакить самого неба.
Свої ручки простягни на знедолену Вкраїну.
І любов’ю огорни всіх людей, усі родини.
Наші сльози обітри і даруй душі спасіння.
Ти прийшов до нас з небес… В вірі дай знести терпіння…
Спи, Ісусику, дрімай. Сни нехай колишуть мрії.
Ти прийшов в чудовий край, повний світла і надії.
До Марії Божий Син простягає рученята.
Ними хоче Бог з небес всі народи обійняти.
І Вкраїну чарівну …, що по хресній йде дорозі,
І родину не одну, що ще досі у тривозі,
І батьків, які дітей в вічність серцем проводжають,
І соколиків-солдат, що в окопах замерзають.
Й душі світлі, в небесах, що піднялися до РАЮ,
Що пройшли земний цей шлях. Їх до себе пригортає.
Спи, маленький, засинай, хай зникають всі тривоги.
Україна – чудний край. Тут ідуть святі дороги.
Споконвіку ця земля Богом дана для спасіння.
І відродиться вона. Благодаті тут коріння.
Спи, Ісусику, дрімай, ми співаєм крізь руїни:
Народився нам Христос! Він спаситель України!

Вже Різдво настало, радість у дворі.
Коляду співають діточки малі.
І дорослі також біля них співають,
Божеє Дитятко радо прославляють.

Бо Ісус родився від Діви Марії.
Пролунала світом звісточка події.
Це Дитя маленьке, що прийшло із Раю
Вірних всіх проведе до Божого краю.

Будемо співати Синові й Марії,
Хай живе у серці промінець надії.
А Ісус маленький ручки простягає
Нашу Україну міцно обіймає.

Мати положила синочка на сіні,
У кожну родину Він несе спасіння.
Йосип і Марія піснями голублять,
Бо синочка свого вони дуже люблять.

Пастушки маленькі весело співають
І мале Дитятко щиро прославляють.
І ми теж будемо Дитя величати,
Радісні колядки будемо співати.

Хоч на серці важко, у душі тривога,
Та усю надію ми кладем на Бога.
Він усіх нас любить, нас усіх спасає
І синочка свого на смерть посилає.

А мале дитятко устонька відкрило,
Нашу Україну поблагословило.
І народ співучий, ниви і поля.
Вільна Україна – Божая земля.

Місяць в шибку загляда,
Лине світом коляда
На Різдво Христове.
На столі кутя й узвар,
А всього дванадцять страв
В час цей вечоровий.

Переступиш лиш поріг –
Видно дідух-оберіг
На чільному місці.
Вся зібралася сім"я
І господар припроша,
Помолившись сісти.

А як зіронька зійде
І засяє із Небес,
Усіх заворожить –
Кожну страву скуштувать
Та Ісуса прославлять
Дитяточко Боже.

2019 р.

Приморозив щічки калині червоній
Сонячний зимовий день такий чудовий.
Ягідки солодкі калинові стали
І птахи охоче ними смакували..

Лягають сніжинки тихо на стежину,
Яка веде лісом до тії калини.
Вітерець легенько вітами гойдає,
Калиноньці пісню про любов співає.

2021 р.