Вона кохала його всім серцем,
Лише його одного чекала щодня.
З ним одним бачила своє завтра,
Без нього світ був би не той для неї.
А він і не здогадувався навіть,
Що може бути для когось усім,
Що хтось тихо носить його в серці
І мріє з ним пізнати щастя.
Минав день за днем,
Спливав місяць за місяцем…
Вона не наважувалась зізнатись,
Лише мовчки дивилась і берегла його образ.
Та одного дня він зупинився,
І погляд його не пройшов повз.
У чистих голубих очах
Він побачив правду без слів.
У її мовчанні — щире кохання,
У її серці — тепло для двох.
А в її очах він знайшов
Своє спасіння і своє щастя.
І він залишився — не на мить, а назавжди,
Взяв її руку так, ніби тримав долю.
Разом вони навчилися говорити серцем
І берегти любов у тиші й словах.
Тепер дні й місяці — вже не чекання,
А спільні світанки і тихі вечори.
Вона більше не чекала — вона кохала,
А він пізнав щастя бути з нею.<br>Королюк Анастасія

Назар вернувся – крізь пітьму і втому,
Крізь роки мовчання, крізь тіні біди.
Його вже вписали колись у відому
Сумну трагічну перекличку.

Квіти рідні несли, мов останню молитву,
На його високу могилу,
І кожна пелюстка зберігала приховану силу,
І мрія проростала крізь сльози.

Та близькі не гасили свою надію,
Чекали попри все, через страх,
Бо серце впізнає найрідніші обличчя,
Навіть коли їх приховує шлях.

Назар повернувся – і тиша здригнулась,
Немовби почула знайомі сліди,
І віра людська знову тихо торкнулась
Тих дверей, що замкнули колись назавжди.

Він став не загиблим – став він доказом:
Надія живе, поки світ не згаса.
Бо навіть із темряви, болю і часу
Людина знаходить дорогу назад.<br>Софія Дмитрієва

Зітхнуло жалісно піано,
Душа заграла ля мінор.
Перебираю сумом жваво,
Як загублений актор.

І щось в тій музиці знаходжу,
Якусь частиночку Себе.
Несамовиту і не схожу
На ту, що знатиме Тебе.

7.02.2026<br>Альона Макарова

Розбуди мене солодко,
Підніми мене гучно,
"Боже, війна скінчилась!" – і тремтіння зникло.
Хай у небі сонце ллється рікою,
І серця промінь торкнеться.

Розбуди мене щиро,
Підніми мене шепотом із фронту,
"Ми живі і здорові", – нехай звучить завжди,
Щоб пам’ять про вибухи і хуртовину
Перетворилася у квітучі поляни.

Розбуди мене тихо,
Підніми мене доброю тишею без сирен,
Де ми не здригаємося від тривог.
Щоб сни не повертали нас у страхи,
А вели до щастя крізь світлий поріг.

Розбуди мене приємно,
Підніми не квітами, не кавою, не грошима –
Зроби це силою слова.
Щоб кроки були чистішими,
А розум і серце мудрішими.

Розбуди мене світлом,
Підніми мене ранком без втрат,
Де дитячий сміх гучніший за грім,
І майбутнє не пишеться страхом –
А росте приємно, як сад.<br>Софія Дмитрієва

Я дивлюсь у твої карії очі.
І тону в них, як у морі надій.
Та забути не в силах, не в змозі.
Погляд довгий та пристрасний твій.

Так хотілось тебе обійняти.
І рукою торкнутися скронь.
Поряд вічно з тобою стояти.
Розпалити любові вогонь.

Перервати довге мовчання,
До грудей твоїх пригорнутись.
Відпустити усе, що тримає.
І в очах твоїх карих тонути.

Все життя бути поряд з тобою.
Відчувати тепло твоїх рук.
Та купатись щомиті в любові.
Без страждань, журби та розлук.

Досі погляд я твій пам'ятаю.
Довгий, пристрасний, дуже сумний.
Я жалкую, що тобі не сказала,
Що ти любий мені й дорогий.

Що любила тебе до безтями.
І хотіла, щоб був тільки мій,
Але доля нас роз'єднала.
Залишила спогадів рій.

Не зустрінемось більше, я знаю.
Вже багато пробігло часу,
Бо не вільні були, як зустрілись.
А тепер ти в Небеснім Раю.

9.02.2026<br>Лариса

Тиша, це не те чого хочеш коли йде війна!
Бо за нею завжди йде смерть лиш одна.
Тиша давить на тих,
хто завжди готовий вас боронить .
Ти прислуховуєшся до звуків навколо.
Та навчився вже їх відрізнять ,
Де небезпека, а де справжнє зло.
Та коли тиша наступає,
Страх перед небезпекою тебе поїдає.
Ти відразу відчуваєш себе не таким .
Та потрібно працювати над розумом своїм.
Що б не дати собі в тишу поринути.
Та завжди, до ворожого удару готовим, бути .

Я тишу полюблю,
Тільки тоді,
Коли в Україні не буде біди…<br>Андрій Долгополий

На протязі стояти,я втомилась
Де ті ветри здувають радість всю
І навіть як що знову помилилась,
Я знов зігрію подихом весну.

Надіі,мріі то є дар небесний,
І їх мені відсипано сповна.
Я вже тебе чекаю весне!
Бо знаю,я і є весна!<br>Рада Жизни

Коли душа шепоче тайни,
І час кудись вже поспіша,
Вона сиділа, тиха та таємна,
І вирі відчаю шука,

І знов очі бачу я повсюди ,
Очі карого яства,
Вона була і є красива,
І час свого ще не забра,

Коли б це бачили планети ,
Поети писали б лиш вірша ,
Що є та сама , є надія,
Коли душа цього шука<br>Марку Рудер