Вставайте браття галичани
небесна сотня дорога
вже на майдан нас серце
кличе
настав наш час давно пора
настав наш час історію творити
як маскалів ми проженем
будемо добре жити
маскаль це гадина така
він завжди хоче кулака
якщо й під зад йому влупити
тоді він нам даст спокійно жити
хоч Україну він в нас не забере
зато ярмо давно плете
ми українці ми нація героїв,героям слава, героям слава
ми боремся із москалями
і нато поруч з нами.

<br>Ігор

Ненько моя мила ,земле дорога
Стільки болю й горя ти пережила московити хижі твою душу рвуть
Крізь століття житти мирно людям не дають земле моя мила я твоє дитя свої ручки щиро в гору підняла
Богові молитву свою промовлю і за тебе земле я завжди прошу І за воїнів що в полі , в холоді стоять
Дай їм Боже сили перемоги дочекають
Переможем і покажем ,мусимо це зробить!
Ми маленькі хочем вільно в краї жить
Ми так віримо, що зможем спати у ночі
Ні тривоги, ні ракети більше не страшні
Воїне наш сильний ,Ти немов стіна
Бережи нас рідний і своє життя
Ми так молимось щоденно ,щоби встояв ти
І щоб Ангели із неба тебе обняли
Ненько моя мила ,земле дорога
Скоро прийде час той ,щоб ти засцвіла
Прийде спокій у наш край й перемоги час І ти воїне рідненький вернешся до нас<br>Кархут Яна Михайлівна

Привіт зима, пишу тобі щодня,
Поезію, що так чекаю літа я,
Хоча болюче, сповнене страждань,
Але жадане як ранкова даль.
Твій холод, він з'їдає, він обмиває лице до ніг,
Твої руки не вкривають, вони б'ють по під дих.
Скажи, чи приймаєш задоволення від цього?
Надіюсь так, бо мусиш бити нас всяк час.

Якщо не маєш, я не буду заздрити, ніколи.
Я знаю, як це бути зайвим – чужим, незграбним і невдалим.
Коли всі бачать лиш заваду і ні грам поваги.
Хоть хтось із нас мав не знати цей зневаги.
<br>Лита

Ох, барвінку, Україно жовто-синя,
Ну чому, ну чому
Не можемо єднатися у важкий час?
Бути як суцільний корабель.<br>Щербина Ярослав

«Ми — Боже творіння, і земля дана для життя. Не варто мати сумнівів, бо творчість Його велична. Не наважуйтесь когось судити лише за те, що він "якийсь не такий". Коли ти засуджуєш іншого — робиш вибір не на користь собі.
Господь — скульптор природи, людей та різних тварин. У кожного Він вклав безліч ідей, щоб людина жила в серці з Ним. Ми — Його діти, і годі сперечатись у пітьмі.
Зараз ми всі на порозі — в очікуванні світла, яке зійде, можливо, навіть уночі. Тож відкрийте свої серця і зрозумійте одне: ніщо нас так не зігріє, як слово Отця святе.
Можливо, Він і відчуває образу, і серце Його болить, та для Нього головне — щира віра, що кличе і вирує в душі. Відкриймо ж свої серця і сіймо в словах Любов. Його милосердя безмежне, адже єдине для нас спасіння — Господь Ісус Христос».<br>Микола

Так хочеться нам дива під Різдво,
Щоб радістю дзвеніло в кожнім домі
І щастя з миром в сімейне гніздо
Заходило і щиро гомоніло…
А білий сніг кружив, мов у кіно
Чи як на фото з нашого дитинства
Шкода що промайнуло вже воно
Й багато бачили ми уже свинства…
А хочеться щоб радості ця мить
Неслась по світу й зігрівала душі
Різдво! О як багато нам воно значить,
Лиш не забувайте Богу відкривати душу!
Січень-лютий 2026<br>Брезіцька Ольга

Заходьте на каву, а може й на чай
Відвертою буде розмова нехай…
Облиште всі маски й тривоги
Десь там поза моїм порогом…
Побудьте собою хоч мить
Згадайте про те як це – жить….
Як дихати вільно та бути собою,
Дозвольте хоч трохи побути в спокої…
Перепочити від зрад і брехні…
Часом це треба усім, і мені…
Тож дякую всім за увагу,
Сподіваюсь на взаємоповагу.
11.02.2026р.<br>Брезіцька Ольга

Коли ідеш по збитому шляху,
Ідеш полями, лісом, через гори…
Думки ширяють десь твої без меж.
І світ показує усі свої простори…
Торуєш шлях або ідеш бездумно
З метою або ж зовсім без мети.
Ти глянь на світ, що навколо,
Яким його побачиш зараз – ти?
2025 р<br>Брезіцька Ольга

Якось раз одне дитя, що ішло з садочка,
Запитало в мами те: " Де береться квочка?"
Мама ж їй розповідають про курчат і яйця,
А вона -"То ясно все, а звідки ж квочці взяться?"
Мама їй про півня вже все дорозказала,
А маля питає ще. Все їй іще мало…
Мама каже " В той момент, коли схоче дитину",
А маля замислившись раптом на хвилину
"Мам, значить ти так теж квочкою стала?"
Мама, то зачувши все, ледве там не впала.
16.01.2026<br>Брезіцька Ольга

У дивний час ми зараз всі живемо
І поринаємо у вирі відчуттів.
Якими дорогами ідемо?
Мабуть, не тими, що колись хотів…
Війна внесла нам корективи,
Змінила нас так як захотіла…
І зламаними кинула у вир
Пливи , пливи у вирі темнім
І намагайся вибратись у мир….
2025р
<br>Брезіцька Ольга