Коли заходиш у пітьму,
не бійся кроку в порожнечу.
Вона не ворог — не в тюрму
веде, тримаючи за плечі.
Це простір, де зникає шум,
і кожен звук стає чіткішим,
де поміж тисяч власних дум
ти вибереш найважливішу.
Там світло власне, не чуже,
почне іскрити десь під серцем.
Пітьма — це дзеркало, яке
відкриє правду з сіллю, з перцем.
Її торкання — мов поріг,
за тим порогом тиша й сила.
Там істина прийде до всіх —
не кожному дасть вона крила.
25 квітня 2026 р.
Та що мені гордість,
та що мені плач?
Свого ж бо спокою
я раб-наглядач.
Та що мені вічність,
та що мені гнів?
Я серце від болю
сховать не зумів.
Та що мені радість,
та що мені втома?
Без тебе душею
розлізлась саркома.
Та що мені світло,
та що мені тінь?
Ступаю покірно
у мертву глибінь.
Та що мені відчай,
та що сотні слів?
У світлі твоєму
безмовно згорів…
Згорів, щоб збагнути
на самому дні:
ти — просто відлуння.
А світло — в мені.
Вже пахне яблуками у саду серпневім
І груші стиглі, мов сонця малі.
А я іду, біжу, спішу до тебе,
Частиночко подільської землі.
Тут все знайоме. рідне аж до болю:
Старенька хата, наче мати нам
Й троянда чайна побіля вікна,
Подвір"я поросло спориш-травою.
А біля тину ще стоїть криниця,
Хоча цямриння мохом поросло.
Нап"ємося джерельної водиці
І втоми ніби й зовсім не було.
Та й відчуваєм – додається сили,
Снагу черпаєм з рідних нам джерел.
Не забуваймо місць. де народились,
Хоч як далеко звідси ми тепер.
2016 р.
В відтінку неба сині хвилі,
В траві зеленій блиск дощу,
Кущі калини при долині
В своєму серці я ношу́.
І довгий берег з кривизною,
Зарослий вербами, бузком,
І бур'янами, і травою,
Дрібним устелений піском.
Іду там привидом, ступаю,
Хоча не часто, бо у сні,
У жмені воду набираю,
І як же хо́роше мені!
21.04.2026.
Ганна Зубко
Все тарабанив дощ по склу,
І тиха музика звучала,
Немов обірвану струну
Уко́тре душу лікувала.
Співати голос не хотів,
Щоб лише музика і тиша,
І потягнуло до вірші́в,
І рука знову пише.
Лила́сь мелодія між стін,
За ліки вко́тре взята,
І приєднався тихий спів,
Додавши нотки свята.
21.04.2026.
Ганна Зубко
„Приліт птахів ти пропустила,
Й розтанув лід не при тобі." —
У хвилях річка говорила,
Мов дорікаючи мені.
„Вини із се́бе не знімаю,
Жалкую, дуже… і нераз,
Нарешті вільна ти, вітаю!
За те́бе рада, без образ".
Ми говорили — вітер слухав,
А потім ви́соко злітав,
Дупластим вербам спи́ни чухав,
Густі їх коси запліта́в.
21.04.2026.
Ганна Зубко
В похмурім небі вітерець
У гурт хмари́ зганяє,
Ріллею, полем навпростець
Хтось стежку прокладає.
Людей доро́гою гурти,
Вслід конячина з возом,
Дерева з бо́ків і стовпи,
Із ледь обвислим дротом.
Вже завидні́лися хати,
І дим здійнявся вгору,
Лише колгоспом перейти —
І вулиця край двору.
Із поля вітер теж зайшов,
У сутінках ховався,
Стихав, з'являвся гомін знов,
Немов перекликався.
20.04.2026.
Ганна Зубко
Якийсь сумний цього́річ цвіт,
В садах, поміж будинків,
Пташиний зник уже політ,
І дощ йде без зупинки.
Вже мерзне хтось, у самий раз
Комусь та прохолода,
Після зими весня́ний час —
То справжня насолода.
Рано, чи пізно — дощ пройде,
Сипне проміння з неба,
Теплом дерева огорне́,
Чого і цвіту треба.
На жаль, не вічність він, а мить,
І пелюстки́ — додолу,
Весна грозою відгримить —
І літо в са́му пору.
20.04.2026.
Ганна Зубко
Пішов від рідної хати —
Не бачу рід, ні донечок ні дружину ні мати.
Пройшов БЗВП — навчився стріляти,
Щоб землю свою захищати.
Приїхав у степи Запоріжжя,
Як колись ішли козаки,
Та зброя вже інша — новітня,
І час вже не той, що колись.
Я буду стояти за волю,
За завтра, за рідний народ,
Бо ворог прийшов без поклику —
Забрати наш вільний код.
Та знову повстали ми, браття,
Як козацький незламний рід,
Щоб нечисть спинити прокляту
І не пустити в наш світ.
Не буде їм ходу до хати,
До нашої рідної землі,
Хай згине орда проклята —
Й піде в чорні глибини імли.
Осиковий лист так тремтить,
Неначе чогось боїться.
І навіть як вітер затих,
Тріпоче й тріпоче те листя.
А може замерзла вона
Й зігрітись ніяк не може?
Тому ця осика сумна
У сонячний день та погожий.
Не холодно їй, зрозумій,
Вдача така вже у неї –
І вітряно й тихо – тремтить
Листячко срібно-зелене.
2020 р.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
