Буде тобі самотньо й страшно
Шукатимеш ти місце, де почують
Заглянь спочатку в темноту "прекрасну", власну.
Де пусто, холодно. Де всі "чорти" твої ночують. Вертайся вже назад до них.
Нехай "диявол" твій тепер тебе рятує.

Тобі тут холодно, погано?
Будеш ти довго так блукати.
Нічого біль твій не вгамує, ніхто не зможе тебе врятувати.
Твої "чорти" тепер тебе не чують.
Ти ж не забув?
Вам разом, так на все було колись начхати.

Не кайся,не шукай прощення всіх навколо
Вже пізно, сподіватись що змінився
Прийми себе таким, як є, і замкни коло
Не росчаровуйся в собі і не очікуй див
Невже ти до сьогодні не втомився?
Ти сам ''чортів'' своїх створив
А робиш вигляд, ніби віддалився.
Вже зрозуміло що ти в собі породив?

Тепер ти б схаменувся, зупинився?
Сам аж на себе розлютився.
Покинь ті марні спроби виправити душу.
Живи неначе знову народився
Сприйми себе таким, як є.
Тому що далі жити із собою мусиш.

<br>va_Vin Musich

Яскравим тоном,
Гострим різаком,
Різким рухом,
Гучним криком.

Корячись імпульсу,
Слухаючись голосу,
Лякаючись процесу,
Визначено зміст.

Понівечено лист:
Лінії, краплі,
Фігури, рамки,
Зуби, шаблі.

Образи — марні.
Заповнений лист,
Порожній зміст,
Позбавлений сенсу.

Знесилено тлію,
Наближаюсь раю,
Приречено гнию.
Впавши, здаюсь.

Морять голодом,
Катують холодом,
Тиснуть джгутом.
Настає тиша…

Вульгарні слова,
Вичавлена брехня,
Показове вбрання.
По суті — маячня.<br>Сон Назавжди

Чи ти маразм баранів бачачи задумав з ними грати квачика.чи може ти у всіх своїх кінцях й початках ще сам задумав создавати бізнес по дівчатках.<br>Андрій пастух

Чи ти маразм баранів бачачи задумав з ними грати квачика.чи може ти у всіх своїх кінцях й початках ще сам задумав создавати бізнес по дівчатках.<br>Андрій пастух

Повномаштабне вторгнення. 3 роки.
До того було 8 ще.
Бамбас дамбілі 8 років.
І 3 вже пів країни вщент.
русня кричить:- ми ж братья,ми одної крові.
Політики,в той самий час, іграють нашими кістьми!
А звідки ж тисячи убитих,полонених,закатованих?
Не брат ти нам! Ти просто терорист!
Ти " братику" ,мерзенний окупант!
Убивця,ґвалтівник і катя!
Ти,руський воїн- шмат лайна!
Згнієш у наших землях, й тільки так!
Ви "русткіє асвабадітелі",асвабаділі українців від домівок.
Життя мільйонів ви забрали!
Забрали в мене батька!
Виродки!!!!
Життів понівечених сотні тисяч.
У крові вся наша земля.
Але поплатишся за все це!
Мерзений руський окупант!!!
Я вдячна воїнам завтятим,
Що нашу землю бережуть.
Ви неймовірні,сильні, святі!
Нехай Вам Бог допомога!<br>Тетяна Магдаліна

Зорі – це прикраса нічного неба.
Вони ніби вуличні ліхтарі,
Освітлюють шлях мандрівникам.
Зорі створюють власні,
Неймовірно прекрасні, малюнки
На полотні чистого, нічного неба.

Ці небесні світлячки мерехтять у просторі
Цієї синеви, ніби вони живі,
Ніби це душі спочилих.
Але в моменті і вони згаснуть..<br>Lyrra

Важко..
Важко жити та гадати, що ж бо буде далі
На моєму, ще не такому довгому, шляху..

Чи йтиму я прямо, розуміючи,
Що саме мене чекає там
У світлому майбутньому життя.

Чи падатиму до безодні,
Де пітьма поглине мене назавжди,
А я і сперечатись не буду – підкорюся..

Підкорюся я оковам спокійної темряви.
І не побачу вашого світлого майбутнього
Про який мені із таким запалом розповідали…<br>Lyrra

у ці дні, у безмежному мороці,
де душа загубившись у власних страхах,
я не маю бажання віддатись покорності,
я лиш птах, вільний вітер в безкраїх лісах.
я голос відчаю втрачений в полості,
я надія, що жевріє в руках,
я молитва промовлена в гордості,
я забутий на рингу єдиний солдат.
я єдина сльоза, що котилась від відчаю,
я потрачена в хтивості остання копійка,
я піщинка у морії безмірності,
я пелюстка уже відквітнувшої квітки,
я останнє слово прощання,
я останній цілунок першого кохання.
я маяк, що світить у темряві,
я останнє промінячко сонця,
я безмірне і щире відвертосте,
я – жива, і у цьому я горда і вольна!
<br>Інна Торак

Сірі будні вздовж життя,
Заполонили геть всю долю,
Страждання, розпач, до виття,
Лиш відчуваю я до болю!

Темрява життя накрила,
Плаче дощ із гірких сліз,
І блискавка немов ті вила
Прошила долю всю наскрізь.

Шлях розірваний на частки,
Немов уламки з задзеркалля,
В ту мить як вилізу із пастки,
І знов паду у те ж провалля.

Й роками все це божевілля,
Скрізь терени йти я мушу,
Хоч підказав би хтось те зілля,
Щоб заспокоювало б душу!

В тяжкий час, я на одинці,
Лице руками закриваю,
І все життя як на картинці
По іншому все уявляю.

Я бачу промінь, що здалека,
Освітив мій тяжкий шлях,
І зникла зразу небезпека,
Й світ засяяв в кольорах.

Всі що були чорні хмари,
З неба зникли в одну мить,
Зникли сум і різні чвари,
Й добро у всесвіті вершить.

І по життю мов по алеї,
Я до мети сміливо йду,
І як в майбутньому ідеї,
Всі до кінця я доведу.

Я надіюсь, що в цей світ,
З уяви промінь теж засяє,
І той здійсниться заповіт,
Де щастя і мир усіх з’єднає!

© Ігор Лівак<br>Ігор Лівак