На склоні літ
сміливість появилась,
Де ж ти була у молоді літа?
Коли лякалась,
плакала, журилась
Сором'язлива, тиха, мовчазна.
Тепер собі медаль я б почепила,
Ні перед ким не схи́лю голови,
Лиш перед Богом —
там я завинила,
Прошу́ в молитвах:
„Господи, прости!"
17.06.2026.
Ганна Зубко
Легкий сьогодні день – тривоги зрідка –
І сонце, як у мирні ще роки…
Вже на роботу вибігла сусідка,
І діти граються надворі залюбки…
І теплий вітер дихає завзято
Влітаючи в прочинене вікно…
І раптом чутно: десь злодійкувато
Плете ракета враже волокно.
Всі насторожені – куди смертельна зброя
Націлила свій реактивний звук –
Прокинулась дрімотна параноя,
Сповільнилися рухи сотень рук.
Звук наростає, потім пада стрімко
З полегшенням зітхнули: пронесло! –
У пам'яті карбується, як знімки,
Жахного сьогодення джерело.
В цій електричці їхати гаразд,
Хоча й обідрана, і люде всі похмурі,
І стукають колеса раз по раз,
Вагон трясе, і в тамбурі хтось курить.
В ній туалет заржавлений і злий
Сердито брязка без замків дверима,
Але проте він чистий і сухий,
Яка ще тут у біса треба рима?
Тут контролери приязно сумні
До кожного з увагою і шармом
І цим сподобались вони мені,
Бо ж молоді і ввічливі задарма.
– "Сьогодні в нас любов" – одна із них
Показує другій екран смартфона.
На це і подивитися не гріх,
І посміятися їм вслід з перона.
Так люде їдуть всюди й звідусіль,
Перебиваючись із потяга у потяг:
Людський мурашник плине, як кисіль –
Війни сумний пронизуючий протяг.
Орендую дарма гарну хату
В найглухішому і дальньому селі.
Хай там зручностей і небагато,
Та в природі жити веселіш.
Місто має жирні переваги:
Газ, вода, дорога, тротуар,
Магазини, ринки – не сільмаги,
Але все одно, не той нектар.
У селі життя доволі тихе,
Неквапливе і спокійне, хай там як.
Дощ іде – то капає зі стріхи…
Дрова, піч, город, сапа, будяк.
Все розмірено…кудись влупило…
Гуркіт бою долинає іздаля.
Як таке росія учудило,
Щоб терпіли це і люди, і земля?!
На склоні літ
сміливість появилась,
Де ж ти була у молоді літа?
Коли лякалась,
плакала, журилась
Сором'язлива, тиха, мовчазна.
Тепер собі медаль я б почепила,
Ні перед ким не схи́лю голови,
Лиш перед Богом —
там я завинила,
В молитвах про́шу:
„Господи, прости!"
17.06.2026.
Ганна Зубко
Життя просочується крізь життя,
Збагачує й біднить одночасно:
То швидко, то повільно дні летять,
Бридке буває, і бува прекрасне.
Сім'я – не просто четверо людей,
Чи троє а чи двоє – без різниці,
Сім'я – це біль і радість із грудей,
Емоції, розширені зіниці.
Дорослий може в ній себе знайти
І віддзеркалити супутника, дитину,
І в цьому віддзеркаленні світи
Величні дарувати всїй родині.
А може загубитися у ній
І втратити свою природну сутність,
І зникнути, нарешті, вдалині,
І не повірити в свою могутність.
Життєвий вибір: розпад чи злиття –
Для кожного своя окрема сфера.
Життя просочується крізь життя…
Куди тепер прямує ця галера?
Життя просочується крізь життя,
Збагачує й біднить одночасно:
То швидко, то повільно дні летять,
Бридке буває, і бува прекрасне.
Сім'я – не просто четверо людей,
Чи троє а чи двоє – без різниці,
Сім'я – це біль і радість із грудей,
Емоції, розширені зіниці.
Дорослий може в ній себе знайти
І віддзеркалити супутника, дитину,
І в цьому віддзеркаленні світи
Величні дарувати всїй родині.
А може загубитися у ній
І втратити свою природну сутність,
І зникнути, нарешті, вдалині,
І не повірити в свою могутність.
Життєвий вибір: розпад чи злиття –
Для кожного своя окрема сфера.
Життя просочується крізь життя…
Куди тепер прямує ця галера?
Постелю тобі трави
І пухом тополі подушку настачу,
Легким подихом вітру
Дрімоту тобі понесу,
І дітей заколишу,
І вони уночі не заплачуть –
Може в цьому
Кохання вселенського суть?
Постелю тобі трави
І пухом тополі подушку настачу,
Легким подихом вітру
Дрімоту тобі понесу,
І дітей заколишу,
І вони уночі не заплачуть –
Може в цьому
Кохання вселенського суть?
Вертайся, солодкоголосий,
На кін, на кіл, на брудершафт.
Ти чуєш, як уклінно просить
Чергова грішника душа?
Тебе не гріє погляд сонця –
Тебе пече його вогонь…
Зустрів ти дух сонцепоклонця,
Тож добре оціни його!
Чи марно жде душа ця спрагла
У супокої німоти?
Вона від мук уже засмагла…
Пробач її та відпусти.
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
