Мій кіт
Сфінкс на валізі спокій береже,
Мій білий пухнастик намаявся вже.
Всю ніч у підвалі щурів полював —
На мордочці рана, і лапу тягав.

Він кожної ночі на битву іде,
Він спокій домівки для нас береже.
Приходить під ранок наш лицар пітьми,
Щоб відпочити, бо в ніч знову йти.

Застиг, наче Сфінкс, у задумі своїй:
Як захистити господаря сни?
Мій любий котяро, поспи, відпочинь,
А я приготую смаколик тобі.

Хоробрий мій друже, охоронець ти мій!
З тобою безбечно на рідній землі.
***
Відповідь кота
Ти кажеш — Сфінкс… А я просто втомився
Від тих боїв, що я з щурами вів.
У схватці брудом з голови до лап покрився—
Скажу тобі, то був нерівний бій.

Ти кажеш — шрам… Це орден за відвагу!
Я ворога до дому не пустив.
Хоч лапа ниє, я тримаю рівновагу,
Щоб ти спокійно друже відпочив.

Готуй обід. Я чую запах м’яса.
Заслужена вечеря (чи сніданок?) для бійця.
Посплю годину… і прийде нова пригода,
Бо варта в нас — від ранку й до кінця.
29.04.2026 Про своє

Кохання і сім'я… Все просто в Ісламі,
Де кожен має роль, що визначена Нами,
Все розписав Творець — бери і відтворюй,
Закони ці святі у серці закарбуй,
Нічого кращого у світі не знайти
І краще вигадати не зможеш ніколи ти.

Нафс. О цей нафс, що зв'язаний із нами,
Він у вогні палав задовго перед нами,
Та перед Богом так і не схилився
У власній гордості й пихатості лишився.

Чи не тому ми губимо розмову,
Чи не тому згасає щире слово?
Не хочемо ми вірити та слухать,
Істина серце наше не зворушить.

А замість миру — суперечки, чвари
Що душі застилають, наче хмари..
Бо нафс шепоче: *"Ти — понад усе"*
І нас у прірву егоїзму несе.

Він бачить ворога у кожному навколо
І розриває це сімейне, тепле коло
Та вихід є — упокорити гординю,
Вернути спокій у свою святиню.

Лиш через віру, крізь терпіння й спогад
Ми подолаємо цей внутрішній опір
І там, де нафс хотів посіяти руїну
Творець дарує кохання і родину

Любов, романтика, метелики в животі,
Ми самі вирішим проблеми світові.
Коли дітей у плани включали,
То вас, батьки, ми точно не питали.

А от коли питання постало з житлом —
Ґвалт! Рятуйте, помагайте всі гуртом!
Наш лозунг: «Сильні, незалежні, вільні!» —
Постукали вночі у ваші двері, ще стабільні.

Тож зустрічайте, рідні, на порозі,
Бо ж самі прожити ми тепер не в змозі.
Біс попутав, сцена уже знята,
Любов любов'ю, а життю потрібна хата.

Доторкнутись я до тебе хочу,
Та відчути міць твоїх плечей.
О, які вони широкі наче крила,
Я не зводю з них своїх очей.

Я притисну твої мужні груди,
Мов два пагорби вони стоять.
В них вся міць твоя, мій любий,
Я щаслива їх в руках тримать.

Я спущуся вниз по улоговині,
Де розсипались у два ряди,
Живота пружна мускулатура,
Як пишаєшся собою ти!

А під ними — таке велике щастя,
Що тримаю я у власній руці,
Так люблю його, прям до нестями,
Безперервно бавилась би залюбки.

Ну, а далі, те, що все тримає,
Ноги, мов ті стовбури.
Стегна, ікри, мов ті самураї
Можуть вдарити, а можуть і нести.

Ти мій щит, ти мій Геракл,
Вся твоя статура захисна,
У житті мене оберігає
Мій від неї розум несповна.
***
Пролетіло років двадцять п’ять, не більше,
А яка різниця нам тепер?
Куди ділись ті пружні сідниці?
Куди дівся твій невтомний звір?

Наробило пиво диво —
Ти розм’якнув, та щось полисів.
Ну звичайно, блиск на голові
Це теж так мило,
Хоч не впевнена, що ти цього хотів?

А яка ж тепер у нас прикраса!
Твій живіт не перестрибнути, не обійти
Притулитись я до тебе можу,
Тільки милий мій, із за спини.

На живіт натисниш — не дай Боже!
Полетять із низу в вирій «голубки»,
Полетять, а сморід нам залишать,
Чи я добра господиня? Як вважаєш ти?

Та все ж є у цьому всьому своє щастя,
В затінку на пляжі я лежу,
Твій Монблан, як та гора достатку,
Я очами все не охоплю.

Затишно мені тепер з тобою,
У тобі вмістився весь цей світ.
Тінню я твоєю вкриюсь, як габою,
Скільки залишилось нам тут літ.
14.04.26

Як же добре — є вікна, квартира!
Світла пам'ять тим, хто їх створив!
Давши вихід у світ, в його ди́ва,
Хай не всі, хай частинки із див.

Крізь вікно полюбуюся небом,
Порахую хмари́ і спущу́сь,
Погляд кинути в сад іще треба,
У привабливу власність чиюсь.

То на стежці він, то край дороги,
Поміж ті́ней і поміж трав,
Притомився, як тії ноги,
Поки втіху очам шукав.

Вко́тре він то вниз, то угору,
За птаха́ми між вітру летить,
Та між стін повертається знову,
Де беззвучно годинник спішить

Як же добре — є вікна, квартира!
Світла пам'ять тим, хто їх створив!
У вікно вже гроза говорила,
Дощ стара́нно шибки́ його мив.

23.05.2026.
Ганна Зубко

Як же добре — є вікна, квартира!
Світла пам'ять тим, хто їх створив!
Давши вихід у світ, в його ди́ва,
Хай не всі, хай частинки із див.

Крізь вікно полюбуюся небом,
Порахую хмари́ і спущу́сь,
Погляд кинути в сад іще треба,
У привабливу власність чиюсь.

То на стежці він, то край дороги,
Поміж ті́ней і поміж трав,
Притомився, як тії ноги,
Поки втіху очам шукав.

Вкотре він то вниз, то угору,
За птаха́ми між вітру летить,
Та між стін повертається знову,
Де беззвучно годинник спішить

Як же добре — є вікна, квартира!
Світла пам'ять тим, хто їх створив!
У вікно вже гроза говорила,
Дощ стара́нно шибки́ його мив.

23.05.2026.
Ганна Зубко

І як же мило берег гомонить!
Душею там,
а хочеться ще й тілом,
В промінні пташка
повз вікна́ летить,
А слі́дом вітер хвацько та уміло

Згори вслухаюсь
в щебет той, у спів,
У перемови жаб'ячі крикливі,
Якби́ ще хвилі плескіт долетів,
Що та́кож там,
в зеленій тій долині.

Шумлять кущі,
дерева за вікном,
У шелест верб якби́ —
він особливий,
У той, що заховався за горбом,
Вздовж всьо́го берега, долини.

23.05.2026.
Ганна Зубко

Грозу чекала — і будь ласка!
Немов з кувшину підняла́сь,
Й була́ далеко то не казка —
Гроза із бурею пройшлась.

Усе було́, що замовляла:
І грім, і блискавка, і… страх,
Чого насправді не чекала,
Але він був в моїх очах.

Води потоки, листя рване,
А сила вітру — просто жах,
І дощ, і град — страшне й цікаве,
Таке не здибаєш у снах.

Любов пройшла і помідори? —
Мене питають, кажу —ні,
Шукаю в небі чорні хмари,
Руки простягую грозі.

22.05.2026.
Ганна Зубко

І радіти, і ридати,
Забувати й знов згадати,
Відпустити — не благати,
Лиш свого в житті чекати.

І молитись, і кохати,
І думками ввись злітати,
Світло в серденьку тримати,
Та добро завжди плекати.

І радіти, і ридати,
Тихо спогади згадати,
Відпустити й не тужити,
З вірою у серці жити.

24.05.2026, Івушка Моргентал (Благовіщенська)

Без пісні я жити не можу,
Щоденно лунає вона.
Очі тихесенько зводжу —
І ллється струмочком дзвінка.

Вона у росах ранкових,
У шепоті тихих дібров,
У сонці і небі блакитнім,
Лунає все знов і знов.

Пісня злітає у небо,
Мов ніжна молитва до Бога.
Пісня — то радість для серця,
Як подих краси та любові.

15.05.2026, Івушка Моргентал (Благовіщенська)