Мені здалося, я збив чоловіка,
ні не навмисно, темна пора.

Він по узбіччю, краєчком їхав,
ні світловідбивки, ні ліхтаря.

Був без жилетки, посеред ночі,
він не доїхав, сам винуват.

Не було шуму. У що був одягнений?
В гості? З роботи? Так не спіша…

Мені ще жити, мене вдома ждуть діти,
я мушу забути все в мене сім'я.

Як її не любити
Мою Україну
В її горем прикритих
Широких степах

Ці бандити у владі
І сусіди прокляті
Накидають цікаве
На нелегких стежках

Дайте волю народу
Дайте владу народу
А народу при владі
Дружнього копняка

Я не даю своїм віршам імен,
їм це не дасть ще більшу загадковість.
А номерки — то юні дні,
що безнадійно спалені в коханні.

Поет за працю не бере медаль,
я виніс з цього деяку мораль:
весь механізм — любов,
слова і вірші — лиш деталі…

Ми всі помрем і більше нас не буде,
тебе й мене забудуть швидко люди,
та ніколи з їхніх уст не зійдуть люди —
ублюдки на кшталт гітлерів і брутів.

Поети і артисти – бідні завжди
їх голод підганяє йти до мети
голод і дівчата, найкращий стимулятор
перший спонукає, другий провокатор.

Якщо життя здається геть простяцьким
і лиш дурницями забита голова
тоді кінчай з етапом холостяцьким
бо ще нема плодів а скоро вже жнива.

По вікнах світло пливе глибоке,
над містом виростає тьма,
утомлений ідеш з роботи,
а вдома жде тебе сім'я.

І місяць яскравий над пустелею
веде огляд, неначе циклоп,
а ти, укрившись простирадлом,
хвилину дивишся в стелю.

Втомлений подих і клич бувалий,
веселої юності порив,
біжать кудись дітей зграї…
На добраніч! Тель-Авів.

НЖ

Коль ти вирішив сам зійти в могилу,
щоб ніхто не плакав за тобою,
ти володієш незвичайною силою
і навряд чи хтось впорається з тобою.

Нехай кожному здасться так складно
народити, виплекати, віддати й провести,
але я то знаю, що тобі навряд чи можна
розцвісти й, не побачивши дива, померти.

І ти звіт собі даєш за діло, мудрець
на подвиги спішить, дорогу сміливим,
і без того чорнити цей світ не білий
відчаєм і дурістю своєю.

З шести сторін ти оточений любов'ю,
а в подяку нагороджуєш її болем.

ААП

Дівчино, щось мені ваша
сукня вже запям'яталась:
чергове коло змалювавши,
воно очам несе утому.

Нахабство — сильний аргумент,
і почуттів жага знайома,
і голод до любові святої
завжди розумний і похвальний.

Та бережи свою гривку волосся,
і щоб обличчя було охайним,
на мисливицю сильнішу натрапиш,
і боюсь, позадкуєш назад.

Я не згадаю, як вас звати,
Ви не в образі — ну і годі.

ЛЖ

Тільки не кажи що любила мене
Це я тебе любив
А ти хотіла надурити мене
купити вкрасти

Невже ти не бачиш як мені важко
закутому в тілі цім
Бо я бачу ясно намагання і муки
тебе в твоїм

Мені не потрібна була демонстрація твоєї сили
І щоб уста твої голосно говорили
я тебе полюбив як лиш ти в очі впала
О, гордійко, заповзай до мене під крила.

КЛ